###Рома - Ювентус 1:0. Тактичний аналіз матчу ###

Формації команд

Тренер римлян Руді Гарсія віддає перевагу формації «4-3-3» в її класичному розумінні - зі збереженням балансу, коли мова йде про атакуючі дії команди. В початковій фазі атаки ширина витримується завдяки фланговим форвардам, в переході в позиційну атаку флангові форварди ведуть зміщення в середину, звільняючи простір під латералей. Гра в захисті також будується в системі «4-3-3». Це дозволяє активно тиснути на центральних захисників або перекривати розвиток атаки суперника через центральну частину поля, змушуючи опонентів віддавати передачу в край.

У центральній частині поля в «Роми» працює трійка гравців, що легко можуть змінювати власні позиції в залежності від місця свого перебування. В даному матчі при розвитку атак переважно Де Россі займав позицію шостого номера, направляючи атаки команди, а Стротман і Наінгголан розміщувались над ним, відкриваючись між лініями захисту суперника. А за умови більш активного руху від Де Россі вперед його зону легко покривав Стротман, крім цього і Кевін, і Раджа змінювались флангами в нападі, маневруючи між лініями захисту «Ювентуса».

Франческо Тотті в якості фальшивої дев'ятки відтягувався в глибину поля, створюючи чисельну перевагу в центральній частині для контролю м'яча, в зону за його спиною вели зміщення як Жервіньо, так і Флоренці, які також під час гри часто переміщаються з флангу на фланг. Таким чином в лінії півзахисту і лінії нападу підопічні Руді Гарсії не прив'язані до певних позиції на футбольному полі, хоча і працюють в конкретній системі гри, але є достатньо універсальними, щоб виконувати різні завдання, передбаченні тією чи іншою позицією на полі або в залежності від завдань, поставлених тренером.

Антоніо Конте використовує в «Ювентусі» популярну на сьогоднішній день в Італії тактичну схему «3-5-2». В захисті вона трансформується на «5-3-2», де п'ятірка захисників працює у власних зонах, максимально звужуючи коридори між гравцями цієї лінії. При розвитку атак крайні латералі мають покривати всю ширину поля. Переваги даної формації це збільшення кількості центральних півзахисників до трьох, отримуючи таким чином чисельну перевагу в центрі поля, за умови протистояння системам «4-4-2» чи «4-2-3-1».

Якщо в формації «4-4-2» більше використовуються фланги, а «4-3-3» є більш збалансованою системою, то «3-5-2» також покликана зберігати баланс в направленні атак, але з невеликим ухилом до розвитку позиційних атак через центр. Недоліки також є очевидними - це недостатня ширина в атаці, оскільки латералі не завжди встигають покривати весь фланг, і при захисті власних воріт вільна зона над лівим, чи правим захисником, звідки можуть йти небезпечні передачі в штрафний майданчик.

В центрі поля в якості глибокого плеймейкера розташовується Пірло з завданням направляти атаки чи продовжувати рух вперед у випадку відкривання зони вище за умови відволікання цього місця від двох центральних півзахисників, які розташовані вище. Іншим способом розвитку атаки може бути рух Пірло в середину з метою відтягнути за собою форвардів суперника та звільнити місця для трійки центральних захисників, які можуть розвивати атаки за допомогою довгих передач або в зону між лініями захисту на центральних нападників, або на фланг. Відаль і Маркізіо більше працюють фізично, з намаганням натиснути на коридори між гравцями однієї лінії чи відкриватись в них під передачі від форвардів.

У залежності від побудови атаки «Ювентуса», які приведені вище, «Рома» вибудовувала захист, тут в Руді Гарсії було два варіанти протидії Андреа Пірло. Перший - зустрічати високо трійку центральних захисників, активно тиснути на них за допомогою трійки форвардів. У такому випадку по Пірло працював Наінгголан, не дозволяючи захисникам продовжувати атаку через центр. Другий - в позиційному захисті Тотті зміщувався на фланг, а Флоренці брав Пірло під персональну опіку або розташовувався між центральними захисниками і Пірло таким чином, щоб не дозволити їм віддати передачу на Андреа. Як перший, так і другий варіант захисту «Роми» працювали відмінно - до перерви лідера «Ювентуса» фактично вдалось виключити з гри, в Андреа було всього 27 передач, з них лише 5 вперед на половині поля суперника.

При другому варіанті захисту простір залишався в Бонуччі, який був фактично єдиним варіантом для розвитку атак. Але зустрічаючи суперника на власній половині поля підопічні Гарсії насичували зони, залишаючи мало простору між лініями. Вв цих умовах ні Джовінко, ні Квальяреллі не вистачало вміння працювали в умовах обмеженого простору та часу, відповідно і Артуро Відаль з Маркізіо, які висуваються вперед, намагаючись займати коридори між гравцями, залишились без м'яча. Так, в Відаля лише 15 передач у першому таймі, а в Маркізіо - лише 9. Будуючи атаки через довгий пас до перерви четвірка гравців, які були за лінією м'яча, це три центральних захисника і Пірло виконали 15 довгих передач, з яких 10 були точними. Наприклад, лише в Де Россі було 13 таких точних передач в першому таймі.

В атаках «Рома» окрім вище згаданої ширини і зміщень крайніх форвардів за спину центральним захисникам отримала достатньо простору перед штрафним майданчиком, виходячи на позиції удару після боротьби в штрафному майданчику, виграючи підбір в цій зоні. Хоча жоден з ударів не потрапив у ціль, але вісім ударів проти одного в «Юве» свідчать про суттєву перевагу "Вовків" в першому таймі. Крім цього на правому фланзі Майкон повністю домінував над Пелузо, бразилець здійснив п'ять вдалих дій один в один і п'ять кросів в штрафний майданчик, в суперників на всю команду було 4 вдалих дій дриблінгу і 3 кроси.

З поновленням гри наставники продовжили працювати в тому ж ключі. За виключенням того, що Наінгголан значно більшу частину часу працював справа в півзахисті, а Стротман – зліва- очевидно, для постійного переміщення по полю гравцям вже не вистачало фізичних сил. З плином часу Флоренці став більше простору залишати Пірло в середині, що дозволило Андреа активніше ніж в першому таймі працювати вперед. Також більше простору отримав і Бонуччі, що дало йому більше часу на підготовку довгих передач, якщо до перерви їх було 7, а в другому таймі – 12, 9 точних. З іншої сторони розриви в лініях у двох команд дозволяли «Ромі» використовувати швидкі атаки та більше загострювати гру попереду, що в кінцевому результаті призвело до переможного голу.

На останні 10 хвилин гри Антоніо Конте перейшов на систему «4-3-3» або її різновид «4-3-1-2», випустивши гравців основи. Тевес, що розташувався під двійкою форвардів, вийшов замість лівого латераля Пелузо, відповідно його місце в захисті зайняв Огбонна, а на вістрі працював Льоренте з Квальярелою. Ці зміни призвели до ще більших розривів між лініями захисту і простору в коридорах між захисниками, якими підопічні Руді Гарсії могли скористатись, щоб остаточно добити суперника. Втім, римлянам вистачило й лише одного гола, щоб пройти в ½- фіналу Коппа Італіа.

Статистика

Підсумки

Можна, звичайно, сперечатись відносно того, як би розвивались події на полі за умови виходу зі старту всіх гравців основи «Ювентуса», але очевидно, що система гри Антоніо Конте дуже сильно залежить від якості виконання своїх завдань футболістами. За відсутності основних форвардів ні Джовінко, ні Квальярелла не в стані працювати в умовах обмеженого простору з однієї сторони, а з іншої – не вдалось їм і за рахунок маневру розтягувати захист «Роми.

Це, напевне, головний підсумок для Конте по цьому матчу. Розвиток атак «Юве» легко читався захистом "Роми", а запропонувати щось інше, як виявилось, цей склад "Старої Сіньйори" був не спроможний.

Руді Гарсія повністю переграв свого опонента тактично, позбавивши його головних козирів в атаці, обмежив вплив на гру Пірло, звівши до мінімуму ризик біля власних воріт. За весь матч «Ювентус» так і не зміг жодного разу завдати удар в площину воріт Де Санктіса (не рахуючи не зарахований гол Пелузо), що цікаво, - як і два попередніх суперника «Роми» - «Дженоа» і «Ліворно».